Меню

Посилання
 
ЗУ "Про добровільне об’єднання територіальних громад"


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 19 серпня 2015 р. № 604 Деякі питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, бойових дій та збройного конфлікту


Єдиний веб-портал використання публічних коштів


"Гаряча лінія" з питань запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей


Вакансії у головному територіальному управлінні юстиції у Хмельницькій області

Електронні сервіси міністерства юстиції України

Веб-сайт Президента України

Веб-сайт Верховної Ради України

Урядовий портал

Роз’яснення щодо процедур отримання документів, необхідних відповідно до законодавства для здійснення будівництва об’єктів (залежно від категорії складності)

Хмельницька ОДА

Хмельницька обласна рада

Нацдержслужба України

НАДУ при Президентові України

Антикорупційний портал

Громадянське суспільство і влада

Асоціація міст України

Лічильник

Тут Ви можите переглянути списки захоронених на Міжнародному комплексі "Поле пам’яті". Виберіть, на яку літеру починається призвіще?:

A Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Документ Без Имени

Славутський «Грослазарет»

Відомості про загиблих з вересня 1941 по січень 1944 року в таборі для військовополонених «Грослазарет Славута – цвай. Табір 301»

22.09.1941 року німецько–фашистськими загарбниками був створений табір для військовополонених у місті Ковель і мав назву Шталаг – 301. Цього ж місяця в місті Славуті відкрито відділення цього табору під назвою «Грослазарет Славута - цвай. Табір 301». У м. Шепетівка відділення Шталагу – 301 існувало з вересня 1942
З осені 1941 року по січень 1944 року на південно – східній околиці м. Славута діяв концентраційний табір «Грослазарет Славута - цвай. Табір 301», (Велика лікарня), створений німецькими окупантами для утримання в таборі хворих та поранених радянських військових, що потрапили в полон на фронтах ВВв.
. Табір розташовувався на території військового містечка і займав приміщення 10 трьохповерхових казарм радянської військової частини, яка  тут розміщувалися з 1935 по 1941 роки. Кожна казарма слугувала окремим блоком для утримання полонених у відповідності з їхніми хворобам.
Табір ділився на дві зони та мав блочну систему.
Перша зона займала шість блоків:
- 1-й блок – тифозні та холерні хворі (найважчий блок);
- 2-й блок – дизентерійні хворі;
- 3-й і 4-й блок – хірургічні хворі;
- 5-й і 6-й блок – терапевтичні хворі.
Друга зона (робоча зона):
- 7-й блок – хворі, які видужували та  відправлялися в Німеччину на роботу;
- 8-й блок – (половина блоку) жінки (лікарі, фельдшери, медсестри, зв’язківці);
- 9-й і 10-й блок – робочі команди, які обслуговували концтабір та працювали на інших важких роботах.
Весь табір був обгороджений густим колючим дротом, кожен блок, в свою чергу, був обгороджений окремо. Охорона табору велася з вишок з прожекторами та постовими з собаками. До табору було прокладено залізничну колію, якою у товарних вагонах доставляли військовополонених.
Адміністрація, німецькі лікарі й охорона «Грослазарету» проводили масове винищення радянських військовополонених, створивши нестерпні умови проживання: спеціальний режим голоду, скупченість та антисанітарія, позбавлення хворих і поранених лікування, змушування вкрай виснаже­них людей до каторжної праці, катування та розстріли.
У «Грослазареті» зосереджувалося одночасно 15-18 тисяч поранених та хворих полонених. На зміну померлим щоразу сюди надсилали нові партії жертв. Кількість хворих у казармі доходила до 1800 чоловік, тоді як при нормальних умовах у приміщеннях можна було розмістити не більше 400. Хворі по кілька місяців залишалися у тій білизні, в якій потрапили у полон. Елементарна санітарна обробка тих, що прибували до лазарету,  не проводи­лася.
Добовий харчовий раціон військовополонених складався з 250 грамів ерзац-хліба та двох літрів баланди (суп з неочищеної картоплі, лушпиння гречаної крупи і гнилих овочів). Ер­зац-хліб випікали зі спеціального борошна, доставленого з Німеччини. Після звільнення Славути в одному зі складів лазарету виявлено 15 тонн цього борошна, що зберігалося у 40-кілограмових паперових мішках з фабричними етикетками «Шпельцмель». Судово-медичною та хіміч­ною експертизами, а також аналізом, зробленим інститутом хар­чування Наркомздоров’я СРСР, встановлено, що борошно являло со­бою полову з мізерною домішкою крохмалю (1,7%). Харчування подібним хлібом спричиняло голодування, дистрофію, поширення важких кишково-шлункових захворювань, що часто призводило до смерті.
У «Грослазареті» періодично спостерігалися спалахи захворю­вання  невідомого характеру, так званої «парахолери», яке німецькі лікарі розповсюджували зумисне, проводячи досліди на полонених. Більше половини таких хворих помирало. Трупи деяких померлих лікарі розтинали, радянських лікарів до ексгумації не допускали. Хворим та пораненим не видавали медикаментів, рани не піддавалися хірургічній обробці і не перев’язувалися. Незважаючи на високий ступінь виснаження полонених, гітлерівці примушували їх виконувати непосильну фізичну працю.
За офіційними даними Надзвичайної державної комісії по розслідуванню та встановленню злодіянь німецько-фашистських загарбників у місті Славуті Кам’янець – Подільської області у таборі загинуло 150 тис. чоловік. Смертність в’язнів досягала до  160 чоловік на добу. Біля концтабору знаходилося кладовище, в якому налічувалося 640 братських могил, по 20 – 50 померлих в кожній могилі (за даними Надзвичайної комісії).
При звільненні міста 16 січня 1944 року силами Червоної Армії в концтаборі «Грос лазарет» залишалося 600 хворих та поранених полонених. Вони були доведенні до такого стану, що 7 чоловік з них померли по дорозі до радянських госпіталів. В перші ж дні находження в госпіталі із числа прибулих з Славутського табору померло 47 чоловік.
Для встановлення фізичного стану 525-ти військовополонених, які залишилися в живих, була проведена судова медична експертиза. Багато з них хворіли двома і трьома хворобами. Результати експертизи наступні:

1. Аліментарна дистрофія                        289
2. Виснаження                                          146
3. Активний туберкульоз легенів             80
4. Висипний тиф                                          83
5. Серцево – судинні розлади                  240
6. Захворювання шлунково-кишкового
тракту з дистрофічним поносом         151
7. Ускладнення поранень                         198
8. Остоміеліт                                               65
9. Захворювання шкіри
та підшкірної клітковини                      43
10. Захворювання органів дихання          13
11. Нервово – психічні розлади                31
12. Укорочення кінцівок                            8
13. Неправильні суглоби                            2
14. Кахексія від виснаження                     10
15. Інші захворювання                               78      

На сьогоднішній день німецька сторона не надала  списків в’язнів «Грослазарету», які загинули в концтаборі.
У  концтаборі діяла підпільна група, переважно з медперсоналу, і саме вона вела облік полонених, які померли. Про історію створення списків загиблих дізнаємося з докладної записки вчительки Славутської середньої школи № 2 Процюк Анастасії Іванівни.

 

 

Представнику НКО СРСР

Майору тов. ФІЛІППОВУ

Ст. учителя Славутської середньої
школи № 2 ПРОЦЮК Анастасії Іванівни

ДОКЛАДНА ЗАПИСКА

По питанню документів на померлих в Славутському лазареті військовополонених  з 8.12.1941р. по 22.11.43р. в кількості 20.000 (двадцять тисяч) повідомляю наступне:
Всі три книги, в яких зареєстровано 20.000 померлих, я отримала від ОСТАПЕНКА Григорія Петровича. Дві перші книги він передав мені до листопада 1943 року, а третю книгу я сама забрала в кущі біля огорожі 6 блоку після того, як ОСТАПЕНКО з групою товаришів (15 чол.) 22 листопада 1943 року втік через підкопаний тунель від 2-го блоку.
ОСТАПЕНКО мені повідомив, що ці книги велись ЧАМОКОВИМ Шаханом Гіреєвичем, який, будучи полоненим, працював в лазареті військовополонених в якості лікаря. До Вітчизняної війни ЧАМОКОВ жив і працював в м. Краснодарі Народним Комісаром Охорони здоров’я Адигейської АРСР.
В жовтні чи листопаді (точно не пам’ятаю) 1943 р. ЧАМОКОВ був розстріляний в лазареті німецькими нелюдами. 
Після смерті ЧАМОКОВА книги продовжував вести ОСТАПЕНКО. З ОСТАПЕНКО я познайомилася в 1938 році, будучи студенткою Вінницького педінституту. Останній час він працював викладачем основ марксизму – ленінізму в Кіровоградському педінституті. З 22 листопада 1943 року по 24 квітня 1944 року він находився в партизанському загоні Музальова. З 24 квітня 1944 року мені про нього нічого не відомо.
Ці книги зберігалися у мене до 26 червня 1944 року. 26.6.44р. я передала їх Мойсеєнко Володимиру в Штаб з’єднання партизанських загонів  Одухи.  

5.2.45р.                    Процюк

Вірно: Секретар військової ради ГЛАВУПРАФОРМА
ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ
ПІДПОЛКОВНИК                          (МОЛЧАНОВ)

 

В післявоєнний період списки були передані до музею історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років у місті Києві.
Про  подальше вивчення списків свідчить наступний акт.

 

А К  Т
16 лютого 1945 року                                                                               м. Славута

Комісія в складі Інспектора Управління по обліку загиблих Главупраформа Червоної Армії майора ФІЛІППОВА  А. П. (голова), Представника Штабу Київського Військового Округу лейтенанта тов. Сушкова Н. А., Зам. Голови Кам’янец – Подільського Облвиконкому Героя Радянського Союзу тов. Одухи А. З. (раніше працюючого керівником з’єднання партизанських загонів по Кам’янець – Подільській області), Представника Київського облвійськкомату старшого інспектора ОВК майора тов. ПОЛЕЙЧУКА, Представника Кам’янець – Подільського облвійськкомату Славутського Райвоєнкома  гвардії майора тов. КОПИЛА Д. І., Першого Секретаря Славутського Райкому КП(б)У тов. БИЧКОВА А. І., Начальника 1 частини Славутського райвійськкомату лейтенанта тов. АВЕР’ЯНОВА М. С., Зам. директора з наукової частини виставки «Партизани України в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників» тов. КУЗОВКОВА Т. В. (раніше працюючого комісаром з’єднання по Кам’янець – Подільській області), склали дійсний акт у нижче - наступному:

  1. В місті Києві на виставці «Партизани України в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників» зберігаються документи у вигляді трьох книг, в яких записані данні про двадцять тисяч військовослужбовців Червоної Армії, померлих в німецькому таборі військовополонених в місті Славута Кам’янець – Подільської області.
  2. Запис померлих здійснювався за дорученням керівництва з’єднання партизанських загонів по Кам’янець – Подільській області військовополоненим табору Славути ЧАМОКОВИМ Шаханом Гіреєвичем, а після його розстрілу німцями – ОСТАПЕНКО Григорієм Петровичем.
  3. Книги з вищесказаними даними після їх заповнення передавалися громадянці міста Славута ПРОЦЮК Анастасії Іванівні, яка ці книги зберігала до визволення міста від німецько – фашистських загарбників і 26 червня 1944 року передала їх представнику штабу Партизанського загону тов. МОЙСЕЄНКУ, а останній передав ці книги на вищесказану виставку, як експонат.
  4. Три книги з записами в них двадцяти тисяч військовослужбовців Червоної Армії, померлих в лазареті німецького табору військовополонених міста Славути являються справжніми, тобто записані в книгах громадяни дійсно являлись військовослужбовцями і померли в лазареті цього табору, що підтверджує командир з’єднання партизанських загонів Герой Радянського Союзу тов. ОДУХА А. З., комісар з’єднання тов. КУЗОВКОВ Т. В. і представник Славутської середньої школи тов. ПРОЦЮК А. І., в чому і складений дійсний акт.

В і р н о :             СЕКРЕТАР ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ
ГЛАВУПРАФОРМА ЧА
ПІДПОЛКОВНИК
(МОЛЧАНОВ)

Далі вказані книги тимчасово  були передані в Управління по персональному обліку втрат сержантського і рядового складу, де були переписані (з неповними даними) працівниками управління.
Підтвердженням того є наступна довідка.

РІШЕННЯ                                                                                                      СЕКРЕТНО
екз. № 1

«25» лютого 1945 р.

С П Р А В К А
про взяття на облік загиблих військовослужбовців Червоної Армії
в концентраційних таборах «Славута»

  1. УПРАВЛІННЯМ ОТРИМАНО:

 

З виставки «Партизани України в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками» три книги з записами померлих. Всього 20 тис. прізвищ і акт комісії, який підтверджує правильність записів в цих книгах.
2. Загиблих військовослужбовців за вищесказаними матеріалами необхідно взяти на облік, як загиблих і вислати через РВК сім’ям їх офіціальні документи, згідно наказу НКО № 023 – 1944 р., вказавши причину вибуття «ЗАГИНУВ» в концентраційному таборі в німецькому полоні.

ДОДАТОК:  Акт комісії на 2-х листах. 3 книги з записами
загиблих на 20 тис. прізвищ (наш вх. №24613с)

НАЧАЛЬНИК УПРАВЛІННЯ
ГЕНЕРАЛ – МАЙОР
/Шавельський/
Відп. 2 екз.
23.2.45р.
№3953
вик. Бекетов

 

На основі даних Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації у місті Подольську, інших архівних даних, донесень про безвісно зниклих, паспортів захоронень радянських солдат та офіцерів в відповідності з Указом «Питання увіковічення пам’яті загиблих при захисті Вітчизни» Міністерства оборони Російської Федерації  № 37 від 22 січня 2006 року створений обопільний комп’ютерний банк (www.obd-memorial.ru). В ньому зберігається інформація про загиблих та безвісно зниклих радянських солдат в роки Великої Вітчизняної війни, куди були включені також і книги загиблих з концентраційного табору в місті Славуті.
Саме з сайту www.obd-memorial.ru Славутський історичний музей отримав списки загиблих  « Грослазарету», які розіслав по обласним адміністраціям України з прізвищами їх земляків. Така робота дала позитивний результат. Розпочалося листування, телефонні дзвінки, приїзди родичів загиблих до Славути не тільки з України, але й з інших країн СНД.
З лютого по листопад 2009 року в Славутському історичному музеї проводилася робота по набору списків загиблих в’язнів «Грослазарету» в електронному вигляді і на сьогоднішній день відомо 18.360 прізвищ загиблих.
Списки можуть містити неточності, адже вони переписувалися у 1945 році від руки і свого часу ретельно не перевірялися.
Попри все, на сьогоднішній день чимало громадян вже відшукали своїх рідних, загиблих у Славутському концтаборі «Грослазарет. Славута - цвай. Табір 301».  Пошукова робота триває.

За матеріалами Славутського історичного музею

 

 

 

 

Важливо

Якщо Ви вважаєте себе активним членом нашої славутської громади та бажаєте брати безпосередню участь у її життєдіяльності, то ми вже чекаємо на Вас. Ваші актуальні креативні інноваційні та такі потрібні Славуті ідеї Ви можете надати за телефоном «гарячої» телефонної лінії – 2-35-92, на он-онлайн форумі офіційного веб-сайту міста - www.slavuta-mvk.info або за адресою вул. Соборності, 15, каб. №4.
Детальніше...

Контакти

Україна, Хмельницька обл.
м. Славута, вул. Соборності, 7, індекс: 30000
тел: (03842) 2-13-59
факс: (03842)7-12-33
e-mail: sl_mvk@ukr.net

Пошук

Мапа міста

Транспорт

© Розробка та впровадження:
управління інформаційного забезпечення,
відділ програмного забезпечення
виконавчого комітету Славутської міської ради.
e-mail: info-mvk@ukr.net
тел: (03842) 2-11-67